Church of Our Lady and the Carmelite

Very beautiful church. Must-visit for those who in love with the Renaissance style.

Костел Марії Божої Лоретанської монастиря Кармелітів босих (з 1842 — Стрітення Господнього) будувався за проектом Джованні Джізлені протягом 1644-1692 років поза міськими мурами Львова. Яскравий приклад впливу римського бароко.
1644 року розпочалось будівництво мурованого костелу за проектом придворного королівського архітектора Джованні Батиста Джізлені (Giovanni Battista Gisleni). За взірець він взяв костел святої Сусанни в Римі архітектора Карло Мадерни (Carlo Maderna). На початку жовтня 1648 року кармеліти покинули Львів через загрозу козацько-татарського нападу. Згодом, у 1655 році, костел та монастир зазнали серйозних руйнувань під час нападу шведського війська, черниці тоді врятувалися втечею. Після повернення, монастир відбудували завдяки допомозі жертводавців, наприклад, Констанції Казановської, яка при вступі до конвенту склала пожертву на відбудову костелу у розмірі 20 тисяч злотих. На межі 1661/1662 років спорудження костелу продовжили під керівництвом будівничого Яна Годного. У 1673-1676 роках через загрозу турецького нападу кармеліти знову покинули Львів та переїхали до Варшави.
Оздоблювальні роботи продовжили лише у 1683 році за фінансової підтримки короля Яна ІІІ Собєського, нагляд за якими здійснював  Томаш Дубінський. До 1685 року костел оздобили білокам'яною різьбою, зокрема тоді ж встановили на фасаді скульптури святих Йосифа і Терези. У 1686-му зводили перекриття, крипти, а на фасаді встановили мармуровий герб. Практично всі будівельні роботи костелу та монастиря були завершені до 1690 року. У 1692 костел освятили в присутності короля Яна ІІІ Собєського.
Після довгої облоги у 1704 році монастирський комплекс Кармеліток босих захопило військо шведського короля Карла ХІІ. Йосифінською реформою 1782 році австрійська влада скасувала орден Кармелітів, відтак конвент перейшов сестрам милосердя, а через рік тут облаштували військовий склад. Через десять років у монастирі розмістили римо-католицьку духовну семінарію. Наприкінці століття у храмі спалахнула пожежа, яка знищила його автентичний інтер'єр, після чого костел стояв пусткою, а 1816 року його ліквідували. За його відновлення у 1840 році взявся львівський архієпископ Франц Піштек. Це проводилося водночас із будівництвом просторого будинку римо-католицьких архієпископів на сусідній ділянці — тепер Винниченка, 32. Основні роботи по костелу завершили у 1842 році. Інтер'єр храму прикрасили трьома новими вівтарями з іконами авторства Алоїза Рейхана (Alois Reichan). Храм наново освятили, він отримав посвяту Стрітенню Господньому. 1890 року у семінарії облаштували також каплицю. У 1916 та 1925 роках скульптор Петро Війтович виконав два бічні вівтарі до костелу подібні його його робіт у костелі св. Єлизавети. Натомість вівтарі, що розташовані в семінарійній каплиці при костелі Стрітення, створив Ян Войтович. Істотним доповненням костелу стало коронування у 1927 році ікони Матері Божої Неустанної Помочі. Задля цього була привезена з Риму корона, яку освятив папа Лев XIII. Після Другої світової війни ікону вивезли до Кракова. У 1929-1931 роках стіни захристії розписав відомий художник Ян Генрик Розен (Jan Henryk Rosen).

Бароковий костел святого Духа з монастирем кармеліток босих був побудований за проектом італійського архітектора Д.-Б. Джізлені 1842 року. Фасад костелу подібний до єзуїтського, проте храм має відмінну об'ємно-планувальну схему. Зразком для нього була церква Санта Сусанна у Римі (арх. К. Мадерно). Будівництво продовжувалося з 1644 по 1680-і роки. Костел однонавний, має форму латинського хреста. На перетині нави і трансепту є невеликий купол. Фасад має багатий бароковий декор, майже повністю повторює форми свого римського взірця. Будівля монастиря двоповерхова, має довгі коридори. Бароковий фасад задекорований скромно. Окрім костелу, у комплексі є також невелика каплиця.

Красиво

Позначення не відповідає дійсності. В даний час це Храм, що належить громаді УГКЦ Стрітення Господнього в м.Львові. Тривалий час римо-католицька митрополія намагається примусом забрати в громади храм, незважаючи, що ця громада вже майже тридцять років в ньому молиться, повернула йому духовне життя після тривалих років комуністичного забуття.